Готуємо напій предків «Вуцяк»
Готуємо напій предків «Вуцяк»
Цей напій належить до давньої селянської харчової традиції України, насамперед Карпат, Поділля та частково
Полісся. Його готували як:
- освіжаючий напій у спеку (пили в полі, під час косовиці, жнив, брали з собою в дорогу);
- засіб “на здоров’я” (його давали дітям у слабкій концентрації та старшим людям);
- легкий ферментований тонік;
- у деяких селах він мав обрядове значення — готувався на Зелені свята або в період цвітіння липи.
Його вживали задовго до поширення чаю, кави й фабричних напоїв — як щоденний сезонний трунок.
Походження
- Липа здавна вважалася сакральним і лікувальним деревом
у слов’ян. Квіти сушили на зиму й використовували не лише як ліки, а й як
основу напоїв.
- Яблучний оцет був доступним побічним
продуктом домашнього садівництва й природної ферментації.
- Поєднання настою липи з кислим
компонентом виникло як природний
спосіб консервування та освіжаючих
якостей воді в теплу пору року.
- Спеції (кмин,кріп,гвоздика, лавровий листок) надавали напою специфічного смаку та аромату.
У ХХ столітті напій поступово зник з
ужитку через:
- урбанізацію
- появу фабричних напоїв
- втрату домашнього оцтоваріння
Зберігся переважно в усній пам’яті старших людей та в
родинних рецептах.
Сьогодні
напій відроджують як:
- елемент нематеріальної культурної спадщини
- приклад природної ферментації
- частину локальної, автентичної
української кухні
Рецептура:
- жменя сушеного липового цвіту
- джерельна
або кринична вода — не
холодна, не кип’ячена
- яблучний
оцет домашній —
живий
- сушені яблука
- Цукор (краще мед)
- Спеції (кмин, кріп, гвоздика, лавровий листок)
Коментарі
Дописати коментар